10 грудня 2010оку Україна, як і все прогресивне людство, відзначає річницю проголошення Загальної декларації прав людини. Саме в цей день 1948 року на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН у Парижі було затверджено та проголошено перший універсальний акт з прав людини – Загальну декларацію прав людини.

Уперше людська спільнота, яка щойно пройшла через Другу світову війну, згуртувалася у своєму прагненні не допустити повторення пережитого шляхом надання колективних гарантій прав і свобод кожній людині на планеті. Тому цей невеликий за текстом акт, що складається з преамбули та 30 статей, не тільки визначив цивілізаційні ознаки суспільства, центром якого є людина, а й загалом утвердив повагу до прав людини як первісний обов’язок держави.

І до сьогодні, вже впродовж 62-х років, Загальна декларація прав людини виконує як мінімум дві вкрай важливі функції: є базою для низки галузевих міжнародних договорів і першоосновою для розбудови національних правових систем. Гідність, свобода, рівність – ці слова невіддільно пов’язані із самою сутністю людини. Вони ж визначають засади організації будь-якого демократичного суспільства, закладають систему координат для цінностей, що мають становити зміст та спрямованість діяльності держави.

Власне, такою є ідеологія статті 3 Конституції України. Її положення, як і весь корпус конституційних гарантій прав і свобод людини, знайшли відображення в акті писаного права не тільки і не стільки у наслідку специфіки національного конституційного процесу. Нормативне закріплення у 1996 році в Основному Законі України гарантій прав і свобод людини є логічним продовженням процесу, започаткованого 10 грудня 1948 року.

Забезпечити ефективне виконання задекларованих конституційних принципів поваги до прав людини покликана практична діяльність усіх державних інституцій. Йдеться про невідкладне реформування судової системи, сфери досудового слідства, пенітенціарної системи, удосконалення міграційного законодавства. На часі ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу України, розробленого Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, низки законопроектів, що наповнюють реальним змістом конституційні права громадян.

Подальше входження України в європейський простір свободи і демократії неможливе без системного і комплексного оновлення Конституції України, одним з пріоритетів якого є посилення конституційних гарантій прав і свобод громадянина і людини, забезпечення їх судового захисту на основі верховенства права. Найважливішим завданням в цьому контексті є конкретизація фундаментальних положень статті 3 Конституції України про людину, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність і безпеку як найвищу соціальну цінність в Україні, уточнення конституційних формулювань щодо соціально-економічних прав громадян, забезпечення їх реального судового захисту.

Отже, утвердження принципів Загальної декларації прав людини залишається і тепер актуальним для України. А для цього необхідно, щоб всі державні і громадянські інститути згуртувалися навколо вирішення нагальних проблем державотворення, з тим щоб найближчим часом були запропоновані дієві механізми реалізації задекларованих і проголошених прав і свобод.

Начальник

 Головного управління юстиції

У Кіровоградській області

Чудний О.В.